IBS Hotel : Ідеальна відпустка в Будапешті (IBS Hotel , Венгрия , Будапешт)

IBS Hotel : Ідеальна відпустка в Будапешті (IBS Hotel , Венгрия , Будапешт)
IBS Hotel фотографии(3 )	IBS Hotel отзывы (0 )
Фото сделанные tangerine(0)	IBS Hotel статьи (1 )

Будапешт – це місто, де турист може отримати 7 днів райської насолоди. Я літала в Будапешт 14-21 червня цього 2008 року через тур-агентство «Ліліан-Експрес» (знаходиться на вул.  Боженка в Києві, www.lilianexpress.com.ua). Вибирала агентство довго, і зупинилася на них, тому що вони відразу відповідали на всі мої питання по телефону та і-мейлу, все чітко пояснювали, не показуючи, що я їм морочу, перебираючи тури, голову, і що їм ніколи зі мною возюкатися через те що я не лечу, скажімо, в Норвегію, а думаю про щось подешевше. Мене лякало тільки те, що я їх не знаю, і що в них ліцензія з лютого цього року, але всі мої побоювання були марні. Моя індивідуальна поїздка (605 євро, включаючи трансфер, авіаквитки, візу та доплату за одномісний номер; але не за екскурсії – вони факультативні) була організована турагентством через львівського туроператора «Акорд-Тур», у Будапешті мене одну зустрів угорський російськомовний водій від «Акорд-Тур», привіз у комфортний готель IBS Garden, по дорозі відповівши на мої численні запитання, щодо того, куди та як проїхати, посеред тижня безкоштовно (для мене) відвіз до Дунаю на екскурсію «Будапешт у світлі тисячі вогнів», а потім - назад у готель (екскурсія коштує 15 євро, якщо я б сама шукала цю екскурсію по причалах, може б і вийшло на 5-7 євро дешевше, а може й ні, і я не хотіла морочитися та пропустити нагоду побачити цю красу з такого ракурсу.  І ви не пропустіть.) Через тиждень таким же чином мене відвезли в аеропорт. Мені сподобалося, як усе було організовано дуже чітко, надійно і ненав’язливо. Про що треба знати: 1) Коли приїжджаєте в готель, вам видають талони на сніданки (а вони там непогані, хоч і не дуже різноманітні).  Сніданки до 10:00. Так от, я приїхала о пів-на-десяту, і пішла собі розпаковуватися в номер, доки без десяти десять щось не майнуло в мене в голові, і я порахувала талони та зрозуміла, що оскільки в останній день я виїжджаю о 6:30, то сніданок пропускаю, а талонів ж бо 7!  Бігом у зал сніданків, там усе вже закрито, знаходжу поряд обслуговуючий персонал, який вже снідає та трясу перед ними талоном, кажучи англійською, що ще не десять. Вони перезирнулися з виразом «Ой, ні, знову…», але встали, відкрили мені зал та суворо дали поснідати. Так що, майте на увазі.   

2) Треба обов’язково із самого початку дізнатися назву (саме назву!) зупинки, на якій розташований ваш готель. Я цього не зробила, і потім увечері під несподіваним крижаним дощем страждала дві години, їздячи трамваєм (і купуючи квитки, а як же?) туди-сюди, потім ходячи туди-сюди десь біля готелю по вулицях без найменшої можливості у когось щось спитати. Карта під дощем у темноті не допомагала (а вдень без карти не ходіть. Не витрачайте час, роздруковуючи перед поїздкою карти з Інтернету, вони там непогані у буклетах на розкладках у готелі, але я не шкодую, що за 40 гривень купила в Києві в магазині «Картографія» карту з переліком усіх вулиць, на якій показано, в якому кожна квадраті, мені вона дуже допомогла). Взагалі а) угорці ніколи нічого не можуть пояснити, отака специфіка логіки, і знають, окрім деяких студентів, тільки угорську, без усяких натяків на знання хоча б коренів латинських слів (принаймні ті угорці, які не виїхали працювати за кордон) б) після дев’ятої вулиці пустіють. Залишалося молитися, щоби Бог допоміг мені якимось дивом знайти цей готель і не захворіти на запалення легенів. І через годину все закінчилося гарно. Я побачила людину. Вона виявилася англомовною і послала мене в одну сторону. Потім інша людина – в другу. Третю людину, теж англомовну (якесь нічне диво!) я побачила, коли готель був уже за рогом, і вона привела мене до нього! Мораль: на Бога надійся, але назву зупинки дізнавайся зранку.  Ця назва дуже легка – Академія. Трамвай 56 іде повз готель та повз метро «Москва Тер», звідки вже можна йти та їхати куди завгодно – не заблудитесь. Назви всіх інших зупинок звучать дуже важко. Потім переходите вулицю і йдете по ходу трамвая метрів 50, поки не дойдете до готелю IBS Garden по ліву руку. У трамваях зупинки дуже чітко висвічуються на табло. Але ще один пунктик: якщо не натиснете кнопочку біля дверей перед зупинкою, то двері можуть не відкритися… З водієм спілкування ніякого, і трамвай їде далі... Але це ще не все. В БУДАПЕШТІ НЕ ПРОДАЮТЬ КВИТКІВ НА ЗУПИНКАХ. Це слід мати на увазі тим, хто не хоче купувати Будапешт-Карту: по ній можна їздити та відвідувати багато музеїв та зоопарк, але вона коштує понад 8 тис форинтів (десь 25 євро) за три дні. Я її не купувала, бо люблю багато ходити по вулицях, і відвідала тільки три музеї та зоопарк, їздила кожен день у центр та назад, пару раз на метро з пересадками (квиток на трамвай, автобус, метро 270 форинтів, на метро з пересадкою на іншу лінію – 420 форинтів. Метро дуже зручне, в ньому не заплутаєтеся, якщо будете питати людей (особливо питайте, чи правильно йдете, коли робите пересадку), в метро вони завжди люб’язно допоможуть, нагорі - ні. Трамвайні квитки компостуються у трамваї, а квитки на метро – перед ескалаторами, на тому місці, де в нас стоять турнікети. Коли робите пересадку – там знову компостер - для другої частини квитка. Контролери всюди.) За сім днів на музеї, зоопарк та транспорт пішло 7500 форинтів. Могло би піти й більше, якщо б я себе жаліла і їздила більше, але не набагато, так що дивіться самі… Може я чогось не зрозуміла, і там є якісь дешевші карти, не знаю. На чому я зупинилася? На тому, що в Будапешті не продають квитків на зупинках!!! Навіть на кінцевих!!! Їх продають тільки біля метро та на декількох із кінцевих зупинок, і то до 10 вечора! Після десятої вечора ніякого квитка ви не купите, і сподівайтеся тільки, що контролери вже поснули. Тому, якщо вирішили досліджувати місто без «Будапешт-Карти», плануйте та наперед запасайтеся певною кількістю квитків. З обмінниками в них теж «напряжонка». Працюють до 6 вечора. На центральних вулицях обмінник (хоч якийсь!) можна прошукати півтори години, тому, якщо бачите обмінник із більш-менш гарним курсом, міняйте наперед, щоб не тратити потім дорогоцінні години або не опинитися голодним перед неабиякими гастрономічними можливостями.

Про їду. Турист «економ»-рівня голодувати в Будапешті не буде. Всюди якісь кафешки, гастрономчики, перед якими продають свіжі овочі, фрукти та ягоди (я попала на сезон черешні та малини в коробочках). Не купуйте тільки китайської їжі, повірте мені на слово. Те, що виглядає як апетитний шашлик, може виявитися гливким тістом, обжареним до пластмасової твердості. Обов’язково, хоч один раз, відвідайте ресторан «Паприка» неподалік від Площі Героїв. Його вже всі туристи рекомендують, і західні теж. Адреса: Dozsa Gyorgy ut 72. Якщо виходите з метро «Площа Героїв» («Хошок Тере»), на площу не переходите, а йдете праворуч, вздовж площі та парку, перпендикулярно метро, метрів 200 чи більше, доки не побачите спочатку інший ресторан, а потім – цей, «Паприка». На замковій горі ні в якому разі не пропустіть старовинну кондитерську «Ruszwurm» (Szentháromság u. 7), про яку вже знає вся Європа. Тістечка там коштують 300 – 700 форинтів, більшість по 500, смачнючі. Я не втрималася і заходила туди ще й наступного дня.

Не пропустіть підйом на найвищу точку Будапешта гору Янос на Лібего – підйомнику для лижників. Від IBS Garden дійти до підйомнику можна пішки по приємних вуличках. Адреса: Zugligeti út 97. Коштує це 500 форинтів наверх та 500 униз. Платити наверху. Задоволення неймовірне, коли піднімаєшся, сидячи у кріслі, над лісом з усіма його запахами, свіжістю та співами пташок. Наверху з підйомника треба зістрибувати швидко, бо він не зупиняється. Я спустилася пішки пару кілометрів доріжкою, яка йшла лісом, там завжди люди, до кінцевої зупинки 21-го автобуса, який їде до центру міста. Але квиток заздалегідь треба із собою мати.

У Пешті гуляти приємно, але на це вистачить двох днів. Ваци, яку багато хто рекомендує – вулиця як вулиця. Перекрийте на будь-якій вулиці автомобільний рух, заповніть її міжнародною відпускною публікою, і буде вам енергетика така, що ця вулиця стане знаменитою та приємною. Андрасі, яка у списку ЮНЕСКО, теж не справила на мене враження: класична європейська вулиця із втомлюючим автомобільним рухом. Приєднуюсь до думки тих туристів, які кажуть, що вуличками навкруги цих двох гуляти цікавіше. Але ще цікавіше видиратися вуличками Буди із порепаною бруківкою. Якщо у вас немає фізичних та медичних обмежень, не пропустіть вулицю Гюль-Баби, неподалік від мосту Маргіт, у будь-яку годину доби. Житлові райони Буди – это чего-то особенного! По них гуляти не набридає, до виснаження. Так я натрапила на музей Kiscelli (в північній частині старої Буди, Kiscelli u. 108), на пагорбах, далеко від усіх інших музейних маршрутів міста. Тим, хто таке любить – рекомендую. Там фотографії вулиць Будапешта і людей на них 19-го – початку 20-го сторіччя. Витончені вивіски та торгові емблеми, у які вкладено стільки австро-угорської майстерності, зняті заради збереження з кав’ярень-перукарень та з понад дверей звичайних житлових будинків Будапешта. Яке кування та різьблення! Квиток коштує 750 форинтів, якщо хочете фотографувати – купуйте ще один квиток за 500 форинтів, але це того варте. На другому поверсі, коли втомитеся від картин та речей, не повертайте назад, доки не зайдете у залу, присвячену фотографіям будапештських шкіл та дитсадків, зроблених у 1910 та 1912 роках. Сфотографовані діти та вчителі на заняттях. Фото такої якості, як зараз. Неймовірно.

По всьому місту співають солов’ї та дрозди, і росте липа, я попала на її цвітіння…

В останній вечір, коли я вийшла з метро на площі Воросмарті, там грав симфонічний оркестр. Їх останньою річчю був Чардаш. Зіграли так, що я плакала. І від думки, що це такий подарунок для мене на завершення.

Замковий комплекс та рибальський бастіон – це обов’язково, але не пропустіть також гору Геллерт. Вона, нібито, неподалік від Замкової, але краєвид з неї інший, і дуже-дуже гарний. Навіть якщо у вас залишилася остання ніч, і вже стемніло, сміливо видирайтеся на Геллерт, бо якщо ви цього не зробите, ніхто вам не зможе описати, що ви пропустили. Не бійтеся, на горі ви зустрінете сотню-другу своїх однодумців (не щодо монумента, а щодо краєвидів). Обов’язково обійдіть монумент Родіны-матері з обох сторін – краєвиди там зовсім різні. Не полінуйтеся піднятися ще декілька сходинок на монумент – краєвид міняється.

В угорському дюті-фрі непогані косметика та швейцарський шоколад.

Що ще? Я в цьому тексті пройшлася не по всіх місцях, які на слуху в Інтернеті, решта теж варта уваги, користуйтеся рекомендаціями інших сайтів. А якщо у вас більше грошей, і серед вашого оточення модніше їздити в Англію, Домінікану та Камбоджу, повірте мені, в Будапешті ви теж зможете потратити їх усі та отримати райське задоволення.